Від Роман Кравець 
П’ять видів соусів зовсім не означають, що виробнику потрібно п’ять різних банок. Проте асортимент тари часто розростається саме таким шляхом. Для першого продукту вибрали одну форму, через кілька місяців запустили новинку і знайшли для неї іншу, а для подарункової серії замовили ще меншу. Через рік на складі вже стоять коробки зі схожими банками, до яких потрібні різні кришки та етикетки.
Поки партії маленькі, це не дуже заважає. Проблема стає помітною зі зростанням виробництва. Потрібно стежити за залишками кожної позиції, вчасно замовляти комплектуючі й не переплутати їх під час фасування. У якийсь момент варто подивитися на всю упаковку разом і перевірити, чи справді кожен формат досі потрібен.
Почати можна зі звичайної інвентаризації. Не лише порахувати коробки на складі, а записати, який продукт у що фасується. Поруч зазначити об’єм, тип горловини та кришку.
Тут нерідко знаходяться цікаві пари. Наприклад, томатний і гострий соуси продаються по 300 мл, але для одного використовується кругла банка, а для іншого — трохи вужча. Причина проста: другий продукт запускався пізніше і в той момент сподобалася інша форма.
Якщо покупцеві принципової різниці немає, один із форматів можна прибрати. Сам продукт при цьому не зникає з асортименту. Змінюється лише його упаковка.
Схожа ситуація буває з об’ємом. Банки на 250 і 300 мл можуть виконувати практично однакову роль, хоча на складі вони рахуються як дві окремі позиції. Якщо продажі не показують зрозумілої причини тримати обидві, є сенс протестувати один спільний варіант.
Перед тим як нові банки купити для чергової партії, корисно перевірити залишки вже використовуваної тари та подивитися, чи можна новий продукт посадити на існуючий формат. Іноді це позбавляє від появи ще однієї коробки комплектуючих на складі.
Уніфікацію тари часто уявляють як ряд абсолютно однакових банок. Насправді виробнику не обов’язково заходити настільки далеко. Два продукти можуть потребувати різного об’єму або форми, але при цьому використовувати однаковий тип кришки.
Це вже спрощує закупівлі. Замість трьох запасів кришок залишається один або два. Якщо якась позиція раптом продається швидше, не виникає ситуації, коли банки є, а потрібні саме для них комплектуючі закінчилися.
На невеликому виробництві такі дрібниці відчуваються особливо добре. Великий завод може працювати з десятками артикулів упаковки та окремо планувати кожен із них. Крафтовому виробнику доводиться зберігати все на значно меншій площі, а замовлення часто робляться невеликими партіями.
Є ще й людський фактор. Коли поруч лежать три майже однакові кришки, помилитися легше. Чим менше несумісних між собою комплектуючих використовується щодня, тим простіше організувати робоче місце.
Зворотна крайність — вирішити, що відтепер абсолютно весь асортимент має продаватися в одному форматі. Так склад справді стане простішим, але покупцеві результат може не сподобатися.
Гостра приправа, яку додають по чайній ложці, і овочевий салат мають різну швидкість споживання. Якщо обидва продукти фасувати по 500 мл лише заради зручності закупівель, для одного з них упаковка буде явно завеликою.
Тому скорочувати варто дублювання, а не корисну різницю. Формат має сенс залишити, якщо він виконує окрему зрозумілу функцію. Наприклад, маленька банка потрібна для дегустаційного набору, середня є основною, а велика регулярно продається постійним клієнтам.
Інша справа, коли два об’єми існують історично, але один майже ніхто не купує. Тут уже можна провести невеликий експеримент. На певний час залишити основний формат і подивитися, чи виникнуть запити на той, який прибрали.
Не обов’язково міняти весь асортимент за один день. Значно спокійніше робити це в момент, коли закінчується чергова партія старої тари. Так не доведеться списувати нормальні банки тільки заради переходу на нову систему.
Найцікавіший ефект уніфікації стає помітним не одразу, а при наступному запуску. Припустимо, виробник вирішив додати четвертий соус. Раніше для нього почали б шукати нову красиву банку. Тепер спочатку перевіряють дві-три форми, які вже є в роботі.
Якщо одна підходить за об’ємом і способом закривання, нову тару взагалі не потрібно вводити. Залишається зробити етикетку та визначити кількість першої партії.
На складі від цього не з’являється нова позиція банок, окрема коробка кришок і залишок упаковки, який потім роками лежатиме після невдалого запуску. А якщо продукт не піде, невикористану тару можна спрямувати на інші позиції.
Перед скороченням асортименту упаковки достатньо відповісти на кілька практичних питань:
- які банки відрізняються лише зовні;
- чи є два близькі об’єми з однаковим призначенням;
- які кришки можна уніфікувати;
- які формати продаються помітно гірше за інші;
- чи можна використати наявну тару для майбутніх новинок.
Після такого перегляду не обов’язково залишиться одна універсальна банка. Та й мети такої немає. Якщо замість восьми форматів виробництво нормально працює з чотирма, склад уже стає значно зрозумілішим.
Асортимент продуктів при цьому може взагалі не скоротитися. На полиці залишаться ті самі соуси, джеми чи овочеві закуски, просто частина з них переїде в спільну тару. Покупцеві важливіше, щоб упаковкою було зручно користуватися, ніж те, що для кожного смаку виробник замовив окрему форму скла.
А для самого виробництва кілька універсальних форматів означають менше залишків, простіше планування і меншу ймовірність одного дня виявити повний склад банок, до яких якраз закінчилися потрібні кришки.
Оновлено 25.09.2026